УТВОРЕННЯ КОРОЛІВСТВА СЕРБІВ, ХОРВАТІВ І СЛОВЕНІВ

Південнослов'янські землі на початку ХХ століття.(окрім Сербії і Чорногорії) перебували у складі двох колоніальної імперій, Боснія, Герцеговина, Словенія і Хорватів- Австро-Угорщина;Македонія - Османська Імперія.Тільки Сербії і Чорногорії здобули незалежність від турецького панування у 1878 році.
Пізніше, Македонія, внаслідок Першої Балканських війни 1912 року стала вільною. Але внаслідок Другої Балканської війни Македонія була розділена між Сербією, Грецією та Болгарією.

У липні 1917 р. на острові Корфу між керівництвом
Югославського комітету (центром югославської еміграції з Австро-Угорщини) і сербським урядом розпочались переговори про майбутнє південнослов'янських народів. Ці перговори закінчились підписанням декларації. Декларація проголошувала неминучість єдиної південнослов'янської держави.
Після поразки Австро-Угорщини у Першій Світовій війні південнослов'янська територія була визволена сербською армією. Правлячі кола Ховатії, Словенії, Чорногорії та Сербії підтримали ідею про сторення єдиної держави.
Найважливішим кроком на шляху до національного визволення південнослов'янських народів Австро-Угорщини стало створення у 1918 році у Загребі Народного віча - представницького органу словенів, сербів і хорватів.

Віче наголосило себе єдиним законним представником південнослов'янських областей Австро-Угорщини.
1 грудня 1918 р. у Белграді було підписано угоду між державою словенів, хорватів, сербів з державою Сербів про створення спільної Держави - Королівства сербів, хорватів і словенів. До складу Королівства увійшли: Сербія, Словенія, Боснія, Герцеговина, Хорватія, частина Македонії і Чорногорії. Нова Держава за формою правління була конституційною монархією на чолі з сербською королівською династією Карагеоргієвичів, а саме з Петром І, якого нарекли Визволитилем. Ідеологічною основою держави стало південнослов'янство що плекало своє коріння з іллірізму: в рамках єдиної Держави СХС ця ідеологія мала створити і сформувати єдиний південнослов'янський народ.

Незважаючи на реалізацію довгоочікуваної ідеї об'єднання, нова держава вже скоро не була життєздатною. Економічний розвиток багатьох областей склався доволі контрастним.

Так, найбільш економічно розвинутою була територія Словенії. Окрім цього існували і міжетнічні суперечності - серби становили близько половини населення країни, але при цьому панували в правлячих і економічних колах, що викликало невдоволення інших народів. Також досить високим був відсоток писемності, який, втім, залежав від конкретного регіону (найменший був у Словенії, найбільший у Боснії).

Едуард Кучма