Дорогий Василь Симоненко,
кожну мить, я згадую тебе,
хоч буває то лишень на хвильку,
а буває день не залишає те мене.
Ще бува, як сяду то згадаю
і в мандраж аж кидає й бере,
як в свої неповні тридцять
ти пішов до раю,
і звідтіль тебе ніхто вже не верне.
Мій улюблений Василю,
я гадаю, що любив
за все й понад життя
ти свою країну, матір й хату скраю.
Трішки згодом жінку і дитя.
Мій зажурений Василю,
я ридаю,
з того, що пішов від нас
ще молодим.
Може б зараз, я й не уявляю,
чи б побачив наяву тебе старим ?
15.11.2016
Немає коментарів:
Дописати коментар