Серед сучасних досліджень історії населених пунктів науковці надають перевагу вивченню як великих міст так і тих, які стосуються історичних події, що мали вагоме значення, оминаючи увагою невеликі населені пункти, що перебувають на межі свого існування. Хоча вони створювали безцінний історичний фон, на якому і відбувались видатні історичні події, який безслідно зникає. Саме тому задля збереження історичної повноти та об’єктивності потрібно досліджувати і їх.
При вивченні Чигиринщини найменш дослідженою можна назвати територію південно-західної частини району. Дослідники нашого краю надавали перевагу вивченню історії сіл: Мельники, Медведівка, Суботів, в своїх наукових роботах. При вивченні історії регіону практично обділили увагою село Чернече, що потребує досліджень як поступово зникаючий населений пункт Чигиринщини, який попри свою малу чисельність мешканців має досить цікаву історію.
В даній статті ми намагаємося намітити основні етапи історії села Чернече від заснування до наших днів.
СЕЛО ЧЕРНЕЧЕ В ПИСЕМНИХ ДЖЕРЕЛАХ
Перша згадка про село в письмових документах датується 1752 роком, де на карті Нової Сербії створюються кордони розселення з планом розміщення перших рот Новосербського військового поселення. Власне, кордоном для цієї території стали форпости, які виконували роль прикордонних оборонних споруд, мали при собі декілька редутів, вишки та військове населення, яке завжди було готовим до збройних сутичок. В описі до цієї карти в долині річки Тясмин (від впадіння в Дніпро до м. Чигирина Польського) сказане наступне:
«..вверх по речке Ирклею – форпост Секиндрин, деревня Чернецкая, форпосты Новенькой и Нестеровской, село Нестеровка на усть речки Чуты, далее вверх по Ирклею – хутор Самбросовский и форпосты : Чернецкой, Суботов, Новой, Приворотной и Малышевской, слева в верховьях Ирклея – лес Матренин.».
Не дивлячись на те, що документ за обсягом являється невеликим, але багато змістовним. З нього стає зрозуміло, що біля Чернечого – тогочасного села Чернецького, є такий собі форпост Секиндрівський. Ці два населені пункти, по суті, утворюють прикордонну лінію. Відрадним являється те, що так званий форпост Секиндрівський в кін. ХІХ – поч. ХХ ст. являвся промисловим хутірцем. Згідно перепису «Списка населенных мест Херсонской губернии» 1896 року, населення на хуторі Секиндрівка , що приписувалося до села Чернече складало 8 осіб (4 чоловічої і 4 жіночої статей), дворів - 1. За хутором також був винокурний завод з виробництвом річного прибутку 14 тис. рублів. Хутір, як і село записані за поміщиком Безрадецьким, який найвірогідніше в ньому проживав.
ДОПИСИ ПРО ПОДОРОЖНЬОГО ГЕНЕРАЛА
Зустрічаються згадки про Чернече і в «дорожних дневниках», як от в німецького вченого Йогана–Антона Гільденштенда, що в той час перебував на російській службі. Власне, його «Путешествие Елизаветградской провинцией» 1774 року, стала однією одиницею з тих писемних джерельних одиниць, де хоч і в декількох реченнях, але є інформація про тогочасне Чернече. Сучасник писав про нього наступне:
«..9-го мая. Переночевали в Галагановке. В версте от нея, миновали устье Ирклеи, отсюда 6 верст ехали вдоль последней до слободы Чернечки; в Чернечке 50 домов, принадлежит майору Арапову; наконец спустя 3 версты, достигли устья речки Чутки и, переехав через нее мостом, прибыли в шанец Вершац, именовавшийся ранее Нестеровкой. Нестеровка это старое название поселения, основаннаго ранее Новой Сербии и в настоящее время именуемаго Вершацким шанцем..».
Варто підмітити, що село тоді було слободою, тобто ніяких повинностей та податків майже не відробляло та не платило. Якщо спиратись на загальноприйняте правило засновування слобод, а згідно з ним ці поселення залишались безповинними на 15-30 років і відштовхнутися від 1774 року, то можна зробити припущення, що тодішня слобода Чернечка була осаджена у середині ХVIII століття. Але таку гіпотезу можна викласти в тому разі, коли б ми не мали ранішніх джерел стосовно даної теми.
Тут же і в подальших документах ми бачимо, як видозмінюється назва самого села. Спочатку це було село Чернецьке, потім слобода Чернечка і сьогодні ми маємо сучасну назву села - Чернече.
На сьогоднішній день хутір Секиндрівка лишився в пам’яті односельців, як місцина, де люди саджають городину. Це місце пов’язують також з чернеченською першою дамбою (саме на її місці до ІІ-ї пол. ХХ ст. стояв винокурний завод). Сама назва Секиндрівка видозмінилась і звучить як Сокиндрівка, вживається як назва кутка села Чернече. На думку автора в документі вона записана взагалі помилково.
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що це є одна перших робіт по даній темі. В ній вперше зібрано основні згадки про село в писемних джерелах. Проведено збір та систематизацію джерел, що стосуються виникнення села Чернече. Найважливішими серед них є: «Список населеных мест Херсонской губернии 1896 года» та «Поселення задніпровських міст до утворення Нової Сербії в документах XVIII ст.».
На кінець хочеться додати інформацію щодо віку села. За першою писемною згадкою (1752 р.), яка відома нам на сьогоднішній день, робимо висновок - селу 265 років. За твердженням самих чернечан Храмове свято села припадає на 14 жовтня – козацьку Покрову. В минулі часи нинішнє село Чернече було військовим поселенням. Напевне, саме цим можна трактувати вибір цього Храму, попри те, що церкви в селі ніколи не було. Як одна із версій.
Едуард Кучма, студент ІІ курсу Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, м. Одеса
1. ФОТО З АРХІВУ АВТОРА, ЛІТО 2015 РОКУ
